Деякі прикмети у футболі зникають із розвитком гри, проте багато з них залишаються актуальними десятиліттями. У цій статті я розповім про відомі ритуали футболістів з усього світу. Також розгляну погляд арбітрів на удачу у футболі та їхні власні передматчеві традиції.
Популярні футбольні прикмети: що роблять гравці для залучення удачі?
У спортивному світі існують сотні дивних звичок. Ось одні з найпопулярніших футбольних ритуалів:
Туалетні забобони гравців.
Вони варіюються від використання конкретної кабінки до обов’язкового відвідування вбиральні до, під час або після матчу.
Ті самі місця в автобусі.
Якщо певне розташування місць у клубному автобусі принесло перемогу, у багатьох командах заведено зберігати ті самі позиції під час наступної поїздки. Вважається, що зміна порядку може «порушити» удачу.
«Борода плей-оф».
Традиція не голитися під час успішної серії матчів поширена в усьому футбольному світі. В Америці цим особливо відомі Houston Dynamo та LA Galaxy, а в Англії подібну серію під час Кубка Англії 1993 року мала Sheffield United.
«Золоте яйце».
Лисі гравці часто вважаються своєрідними талісманами команди. Традиція терти поголену голову партнера по команді «на щастя» має глибоке історичне коріння й досі залишається популярною.
Смердючі шкарпетки.
Один із найпоширеніших забобонів у світовому футболі — не прати й не змінювати шкарпетки під час успішної серії матчів. Для деяких гравців це спосіб «зберегти» переможну енергію.
Останній, хто одягається.
Деякі футболісти люблять виходити з роздягальні останніми. Проте Боббі Мур довів цю прикмету до крайності. Він відмовлявся виходити на поле, доки не ставав останнім, хто натягнув шорти перед матчем.
Ті самі бутси.
Залишатися в одних і тих самих бутсах протягом успішної серії матчів — давній ритуал. Вважається, що зміна взуття може перервати вдалий період.
Час для стрижки.
Деякі гравці відмовляються стригтися, доки не станеться певна подія (наприклад, завершення турніру чи перша поразка). Інші, навпаки, не дозволяють волоссю відростати до досягнення конкретної мети. У будь-якому випадку, контроль за зачіскою — одна з найвідоміших прикмет футболістів в історії гри.
Легендарні футболісти та їхні дивні забобони
Я провела дослідження та з’ясувала, хто є найзабобоннішими футболістами в історії спорту і які дивні ритуали вони виконували перед кожним матчем.
Йохан Кройф та його жуйка
Йохан Кройф, найвидатніший футболіст Нідерландів, суворо дотримувався власних передматчевих ритуалів. Вони починалися з того, що перед стартовим свистком він ляскав по животу воротаря «Аякса» Герта Балса. Потім Кройф випльовував свою жувальну гумку на половину поля суперника.
У фіналі Кубка європейських чемпіонів 1969 року він забув жувальну гумку. Того дня «Аякс» програв 1:4 італійському клубу «Мілан», і Кройф пояснював поразку тим, що не зміг виконати свій ритуал.
«Я знаю, це дивно, але для мене це працює. Коли я проходжу через свою маленьку систему перед грою, мій розум повністю зосереджується на тому, що ми повинні зробити, щоб досягти успіху на полі», — говорив Кройф про свої незвичайні звички.
Лоран Блан та поцілунок у лисину Фаб’єна Бартеза
У 1998 році господарі чемпіонату світу (збірна Франції) мали незвичайний ритуал: захисник Лоран Блан перед кожним матчем цілував у голову воротаря Фаб’єна Бартеза.
Це спрацювало бездоганно, адже «Les Bleus» тріумфували на домашньому турнірі. Того літа кожен гравець також сидів на одному й тому самому місці в автобусі по дорозі на матчі, а в роздягальні перед виходом на поле завжди звучала пісня Глорії Гейнор «I Will Survive».
Через 20 років французи мали ще один кумедний ритуал: гравці торкалися вусів захисника Аділя Рамі. І знову це спрацювало. Команда Дідьє Дешама вдруге стала чемпіоном світу, здобувши титул у росії.
Кріштіану Роналду та ритуал правої ноги
Перед виходом на поле Кріштіану Роналду обов’язково стежить за тим, щоб саме права нога першою торкнулася трави. Він вірить, що це приносить йому удачу.
Португальська фанатка Джессіка Андрес сказала на YouTube: «Правило з правою ногою — це не забобон. Це португальський культурний вислів «entra com a direita», що означає «увійти з правої». І це досить поширено й в інших країнах — Іспанії, Індії, Індонезії, Італії, Греції, Бразилії, Росії, азійських та мусульманських країнах також. Нічого дивного».
Джон Террі: повний набір прикмет
Джон Террі, ймовірно, мав найдовший список забобонів серед футболістів. Ось деякі з них:
- Йому не подобалося торкатися м’яча в роздягальні, що призводило до кумедних ситуацій з Еденом Азаром та іншими гравцями, які любили відчути м’яч перед грою.
- По дорозі на матч він слухав один і той самий CD (американського співака й автора пісень Ашера) і завжди паркувався на одному й тому самому місці.
- Він тричі обмотував гетри тейпом і обов’язково сідав на те саме місце в автобусі під час виїзних матчів.
- Протягом 10 років він носив ті самі «щасливі» щитки, поки не відмовився від них після поразки від «Барселони».
Найдивніший ритуал, однак, був пов’язаний із відвідуванням туалету. У ньому зрештою брала участь уся команда «Челсі».
«У роздягальні «Челсі» є три пісуари. Ми з Лемпсом (Френком Лемпардом) почали користуватися одним із них. Ми виграли той матч, і для мене цього було достатньо. Наступного тижня вже стояла черга з мене, Френка й Еша. Ще через тиждень нас було четверо, потім — п’ятеро. І навіть зараз, до сьогодні, Сесар Аспілікуета і Сеск Фабрегас — ми всі стоїмо в одній великій черзі», — розповів Террі виданню The Sun у 2016 році.
Ікер Касільяс та дотик до штанги
Ікер завжди був дуже забобонним гравцем. Він щоразу змінював футболку від матчу до матчу. Якщо пропускав гол, відрізав рукави на своїй формі. Кожного разу, коли «Реал Мадрид» забивав або пропускав м’яч, він торкався штанги воріт. У Касільяса було безліч ритуалів, які він змінював залежно від того, наскільки добре чи погано складалася гра.
Останніми роками Ікер відмовився від однієї зі своїх найвідоміших звичок — грати у вивернутих навиворіт гетрах. Коли його залишили на лаві запасних у матчі проти «Малаги», це змусило його покинути цю звичку й почати одягати гетри правильною стороною. Такого не траплялося з сезону 2008/2009.
Сучасні герої та їхні ритуали: нове покоління забобонних
Забобони серед футбольних гравців не зникли з часом. Наприклад, Джеймі Варді має доволі дивну передматчеву «дієту». В інтерв’ю Sky Sports у межах рубрики Making it Pro колишній гравець збірної Англії зізнався, що й досі вживає велику дозу кофеїну перед іграми.
У 2020 році він розповів: «Я прокидаюся вранці й одразу п’ю Red Bull. Буквально — встаю з ліжка, піднімаю дітей, веду їх вниз, організовую сніданок і одразу беруся за Red Bull. Потім ми зустрічаємося на стадіоні перед матчем, і поки я переодягаюся, випиваю каву — це краще, ніж приймати ProPlus. Red Bull, кава, а коли переходимо до передматчевої лаунж-зони, я з’їдаю омлет із сиром і шинкою та випиваю ще одну банку Red Bull».
На запитання, як його шлунок витримує таку кількість кофеїну, Варді відповів: «Думаю, коли ти робиш це багато років, організм просто звикає — жодних проблем. Але це точно не для всіх. Чесно кажучи, зараз я вже зменшив кількість — тепер п’ю маленьку банку Red Bull, тоді як раніше, коли грав за “Флітвуд”, брав великі банки Monster і випивав по дві».
Раніше звички Варді були ще більш ексцентричними. Він змішував Skittles із горілкою, а також полюбляв пити портвейн із пляшки з-під Lucozade.
У своїй автобіографії Варді написав: «Не можу сказати, чому це почалося, бо й сам не знаю, але я вирішив випивати келих портвейну напередодні кожного матчу в сезоні 2015/16. Я зазвичай не забобонний, але після того, як забив “Сандерленду” в першому турі, не хотів нічого змінювати».
Він наповнював невелику пластикову пляшку з-під води або Lucozade наполовину й повільно попивав портвейн, дивлячись телевізор.
У 2021 році колишній одноклубник Варді по «Лестеру» Річі Де Лает розповів про випадок, коли Варді допив пляшку портвейну перед тим, як встановити рекорд Прем’єр-ліги.
«Напередодні матчу Джеймі п’є пиво пінтами й їсть лише піцу. Наприклад, коли він побив рекорд Рууда ван Ністелроя, забиваючи в 11 матчах поспіль, — напередодні водій автобуса купив нам пляшку портвейну. Ми сховали її в готельному номері. Я випив келих, а Джеймі подбав про те, щоб допити решту», — сказав Де Лает бельгійському виданню Het Nieuwsblad.
Ще один приклад — це Ерлінг Голанд. Перед кожним домашнім матчем він їсть лазанью, приготовану його батьком. Цю традицію він започаткував після того, як оформив хет-трики у двох поспіль домашніх іграх у серпні.
Тренерські дивацтва: як наставники впливають на гру
Не тільки забобони гравців існують у світі футболу. У ході дослідження я виявила основні забобони тренерів, які так само впливають на спорт. Три найяскравіші приклади наведені нижче.
Валерій Лобановський і нещасливий номер “13”
У «Динамо» навіть клубна база має відчутний містично-таємничий відтінок. На кожному поверсі лише по 12 кімнат. Кажуть, що кімнати під номером 13 тут вирішив не будувати сам Валерій Лобановський, відомий своєю забобонністю.
Про ритуали та прикмети, яких дотримувався Валерій Васильович, можна було б писати цілу книгу. Він завжди виходив з клубного автобуса останнім, прагнув не ставати ногою на тріщини асфальту чи лінії розмітки на полі, а успіх команди, за його переконанням, був можливий лише якщо серед гравців був хоча б один рудий футболіст.
Окремої уваги заслуговують «жінки на кораблі», які, за народними прикметами, віщують біду. Валерій Лобановський у це щиро вірив, тож, як розповідають, навіть власній дружині не дозволяв відвідувати клубну базу.
Гус Хіддінк та магія краваток
Гус Хіддінк дотримувався забобону щодо своїх краваток. Коли його команда вигравала матч, Хіддінк надягав ту саму краватку на наступну гру, вірячи, що вона приносить удачу та подальші перемоги. Він повторював цей ритуал, доки тривала серія перемог, інколи носячи одну й ту саму краватку тижнями під час успішних турнірів.
Як тільки його команда програвала, краватка назавжди зникала з гардероба. Хіддінк вважав її проклятою або невдалою після поразки й більше ніколи не надягав.
Раймон Доменек та довіра до астрології
Тренер збірної Франції з футболу Раймонд Домене вважає себе астрологом і вирішив уникати Скорпіонів під час формування складу команди.
Коли Домене взяв кермо збірної, замінивши Жака Сантіні у 2004 році, це фактично поклало край міжнародній кар’єрі Робера Піреса.
Перед чемпіонатом світу в Німеччині з’явилися повідомлення, що у Домене були проблеми з колишнім гравцем Арсеналу саме через його знак зодіаку — Скорпіон. Пірес тоді сказав: «Мабуть, я його дратую. Це як у школі. Наче мені знову 20 років і я вперше граю у футбол». Відтоді Пірес більше не грав за збірну, попри те, що продовжував виступати на високому рівні за іспанський клуб Вільярреала.
Тренер Франції одного разу зізнався, що міжнародна кар’єра гравця може опинитися під загрозою через астрологію. Схоже, Скорпіони — це не єдиний знак, який опинився під прицілом. «Коли в мене в захисті Лев, я завжди тримаю рушницю напоготові, бо знаю, що в якийсь момент він захоче покрасуватися, й це може нам дорого коштувати», — зізнався він.
Схоже, справа не лише у формі гравців, адже Домене заявляє: «Потрібно враховувати всі параметри, і я додав ще один — астрологію». У його складі були Вільям Галласа, Гаель Кліші, Жульєн Ескуде та Себастьян Ск’ялаччі. Усі четверо за знаком зодіаку Лев.
Арбітри — теж люди: забобони футбольних суддів
У світі спортивного суддівства, де панує високий тиск, надзвичайно важливо зберігати концентрацію та послідовність рішень. Як і гравці, футбольні арбітри часто мають власні забобони, ритуали та звички, які допомагають їм підготуватися до матчу й упоратися зі стресом миттєвих рішень. Ось кілька найцікавіших прикладів:
- Поголена голова П’єрлуїджі Колліни. П’єрлуїджі Колліна, якого часто вважають одним із найвидатніших футбольних арбітрів в історії, миттєво впізнавали за його лисою головою. Хоча цей образ став його візитівкою, він мав і практичне значення. Колліна вважав, що відсутність волосся допомагає гравцям і вболівальникам легше ідентифікувати його на полі, що посилює авторитет судді.
Підтримання цього характерного вигляду стало частиною передматчевого ритуалу, який допомагав йому налаштуватися психологічно. Перед кожною грою він користувався однаковим набором для догляду та слухав той самий список музичних композицій, щоб досягти оптимального ментального стану.
- Передматчева тиша Говарда Вебба. Говард Вебб, який судив фінал чемпіонату світу 2010 року, мав звичку зберігати повну тишу в роздягальні перед виходом на поле. Цей час він використовував для зосередження та психологічної підготовки до матчу. Тиша допомагала очистити думки й максимально сконцентруватися, щоб бути повністю готовим до будь-якої ситуації під час гри.
Багато арбітрів виходять на поле, ступаючи спершу певною ногою. Вони вважають, що «неправильний» крок може призвести до помилкових рішень. Деякі носять із собою «щасливі» свистки, призначені виключно для великих турнірів (наприклад, Ліги чемпіонів), тоді як для звичайних змагань використовують інші. Це також частина ритуалів арбітрів.
Подібно до футболістів, судді часто уникають наступати на розмітку поля під час розминки та передматчевої інспекції, сприймаючи намальовані лінії як зони невдачі. Інші наполягають на однаковій передматчевій страві, незмінному ранковому розпорядку в день гри або навіть носять певну «щасливу» білизну під суддівською формою. Таким чином, забобони суддів нічим не поступаються за різноманітністю прикметам футболістів, адже психологічна впевненість важлива для всіх учасників матчу.
Командні та національні ритуали: від шаманів до музики
Забобони виходять далеко за межі окремих гравців і поширюються на цілі команди. Колективні традиції формують психологічні зв’язки, які, на думку футболістів, сприяють успіху.
-
Музика в роздягальні — Франція 1998 року.Під час чемпіонату світу 1998 року збірна Франції з футболу перед кожним матчем слухала пісню I Will Survive у виконанні Глорії Гейнор. Композиція стала неофіційним гімном команди й лунала в роздягальні, поки гравці психологічно налаштовувалися на початок гри. Після перемоги Франції на домашньому турнірі цей ритуал набув легендарного статусу, а пісня назавжди асоціюється з тим поколінням футболістів.
-
Національні гастрономічні ритуали — Чилі 1962 року.Під час Чемпіонату світу 1962 року збірна Чилі з футболу практикувала доволі незвичні футбольні прикмети. Перед матчем проти Італії гравці їли пасту та інші традиційні страви країни супротивника. Напередодні гри зі збірною СРСР вони вживали горілку. Логіка полягала в тому, що «поглинання» культури суперника через їжу допоможе краще його зрозуміти й перемогти. Чилійці дійшли до півфіналу — найкращого результату в історії країни на чемпіонатах світу, що закріпило цей ритуал у футбольному фольклорі.
-
Африканські шамани та духовний захист — Сенегал 2002 року.Несподіваний вихід збірної Сенегалу до чвертьфіналу чемпіонату світу 2002 року супроводжувався масштабною духовною підготовкою. Команда залучила традиційних цілителів — африканських шаманів, які проводили обряди на полі перед матчами. Вони розсипали порошки та трави по периметру, щоб створити захисний бар’єр від негативної енергії. Шамани також індивідуально благословляли гравців і проводили церемонії в готельних номерах. Коли сенегальці перемогли чинних чемпіонів світу (збірну Франції) з рахунком 1:0 у матчі-відкритті, багато футболістів приписали цей успіх африканським цілителям.
Чому футболісти настільки забобонні? Погляд психолога
Майже кожен професійний спортсмен, навіть той, хто заперечує це, має певний передматчевий ритуал, сформований роками підготовки до змагань.
Велика частина професійного спорту полягає саме у контролі: необхідно досконало продумати свій раціон, тренувальний режим та медіаобраз, щоб досягти успіху у сучасному світі. Тому не дивно, що неконтрольовані чинники, такі як удача, так сильно впливають на свідомість професійних спортсменів.
Хоча віра у фарт та пов’язані з цим забобони можуть здаватися нелогічними, вони мають заспокійливий ефект на спортсменів перед матчами. Управління нервами відіграє величезну роль у підготовці атлета. Один із способів впоратися з цим — дотримання ритуалів, які дають упевненість у тому, що вони підготувалися найкращим чином як фізично, так і психологічно.
Ще одна причина існування футбольних ритуалів — повторювана поведінка. Нижче наведено науковий експеримент, який пояснює це явище та показує, як воно пов’язане з удачею у футболі.
| Науковий експеримент | Зв’язок з футбольними забобонами |
|---|---|
| Голуби можуть виробляти забобонні звички, як це показав психолог Б. Ф. Скіннер. Скіннер починав лекцію, розміщуючи голуба в клітці з автоматичною годівницею, яка видавала корм кожні 15 секунд. На початку лекції публіка спостерігала за звичайною, пасивною поведінкою голуба, перш ніж закрити клітку. Після п’ятдесяти хвилин він відкривав клітку і демонстрував, що різні голуби розвинули різні поведінкові патерни. Один голуб тричі обертався проти годинникової стрілки перед тим, як подивитися в кошик для їжі, інший — засовував голову у верхній лівий кут. Іншими словами, усі голуби знаходили якийсь конкретний ритуал, який вони повторювали знову і знову. Скіннер пояснив цю дивну поведінку просто та геніально: хоч ми знаємо, що корм подається незалежно від поведінки голуба, він сам цього не знає. Уявіть себе на місці голуба: ваш мозок майже нічого не знає про світ людей, клітки або автоматичні годівниці. Ви ходите по клітці, вирішуєте обернутися проти годинникової стрілки тричі, і саме в цей момент з’являється корм. Що робити, щоб це сталося знову? Очевидна відповідь — повторити те, що ви щойно робили. | Те саме відбувається у футболі. Футбольні ритуали та забобони беруть гору, тому що наш мозок намагається повторити дії, які передували успіху, навіть якщо ми не бачимо їхнього впливу. Зіткнувшись із вибором: розібратися, як працює світ, і розрахувати найкращий результат (раціонально) або повторити те, що спрацювало останнього разу, ми значно частіше обираємо друге. Іншими словами: «якщо працює, не чіпай», незалежно від причини. |
Автор зі значним досвідом у сфері iGaming. У своїх текстах Ярослав не тільки відкрито ділиться всіма тонкощами гри, а й навчає обирати тільки найкращі слоти в портфоліо виключно надійних онлайн казино.
