Легалізація грального бізнесу в Україні у 2020 році відкрила нову сторінку в розвитку індустрії, але разом з тим принесла й низку проблем, які досі залишаються нерозв’язаними. Видання ZN.UA опублікувало тривожний матеріал про поширення ігрової залежності в Україні, назвавши її потенційною “епідемією”.
За даними соціологічного дослідження Центру Разумкова, проведеного на замовлення редакції, 25% українців стикаються з проблемою лудоманії, а це вже чверть населення країни.
За словами соціологів, багато опитаних не зізнаються у залежності, що робить офіційні цифри ще тривожнішими.
Психологічний портрет гравця
Редакція звернулася за коментарями до практикуючого психолога Сергія Романюка. Він пояснює, що основні мотиви гравців поділяються на два фактори: фінансовий і психологічний. Багато людей починають грати, шукаючи додаткові джерела доходу, особливо в періоди економічної нестабільності. Проте найбільша небезпека виникає тоді, коли гравець починає вважати азартні ігри стабільним бізнесом.
«Гравець впевнений, що він зможе заробляти стабільно, але це лише ілюзія, яка веде до катастрофи», — зазначає Романюк. Азартні ігри швидко перетворюються на пастку, де перемоги лише підтримують ілюзію контролю, а великі програші змушують гравця намагатися відігратися, збільшуючи ставки.
Особливу роль у поширенні залежності відіграє реклама. За словами Романюка, лідери думок та блогери активно пропагують азартні ігри, показуючи їх як спосіб швидкого збагачення. Це створює у гравців хибне уявлення про те, що азартні ігри — це їхній друг, що допоможе вирішити фінансові проблеми.
Лудоманія серед військових
Видання звертає увагу на збільшення кількості військових, які починають грати після повернення з війни. «Азартні ігри допомагають їм на деякий час забути про стрес, але вони лише посилюють емоційний та фінансовий тягар», — зазначає Романюк. Військові можуть неусвідомлено шукати в іграх ризики, подібні до тих, що вони відчували на війні.
Окрім фінансових втрат, ігрова залежність веде до соціальної ізоляції. Гравець стає замкнутим, втрачає контакт із сім’єю, і це призводить до руйнування стосунків. Один залежний гравець може завдати шкоди 5–12 людям зі свого оточення, а серед проблемних гравців найвищий рівень суїцидів серед усіх залежностей.
Романюк пояснює, що лудоманія — це не хімічна залежність, а скоріше психологічний розлад. Гравці потрапляють у пастку через внутрішні конфлікти та психотравми після великих програшів. Відчуваючи приниження, вони намагаються відігратися, але це лише погіршує їхній стан.
Як суспільство реагує на проблему?
Суспільство все ще не до кінця усвідомлює масштаби проблеми лудоманії. Попри те, що 68% опитаних вважають азартні ігри пасткою для людей, яка руйнує родини та знищує фінансовий стан, чверть населення продовжує грати. Це свідчить про низьку обізнаність щодо реальної небезпеки та впевненості гравців у тому, що їх це не торкнеться.
«Ми не можемо просто закрити очі на цю проблему. Якщо не вжити заходів, лудоманія може перетворитися на справжню епідемію», — резюмують ZN.UA.
Суспільство потребує ефективних програм реабілітації для гравців, а також підготовки спеціалістів, які можуть допомогти людям подолати залежність.
Команда з оглядів казино Про Інтернет вважає, що проблема лудоманії дійсно набирає обертів і потребує серйозної уваги. Попри те, що гральна індустрія є частиною економіки, важливо, щоб гравці усвідомлювали ризики та отримували необхідну підтримку, якщо вони потрапили у залежність. Ми підтримуємо ініціативи щодо створення реабілітаційних програм і підвищення обізнаності населення про небезпеки азартних ігор.
Читай більше новин від Про інтернет у телеграм – Prointernet | Надійний гід у світі онлайн-казино
Автор та редактор з багаторічним досвідом роботи у гемблінг індустрії. Місія Олени це передавати гравцям власний досвід гри в онлайн казино та ділитись експертизою.
